Грандіозне пограбування

Побутує думка, що Чокші вміє тільки в готичні таємниці і моторошні маєтки, то «Позолочені вовки» тупо ламають цей стереотип і кидають нас у найстильніший двіж Парижа 1889 року. Це не просто історичне фентезі, це лютий мікс «Одинадцяти друзів Оушена» та магічного кіберпанку епохи Бель Епок. Уяви собі світ, де таємні ордени рулять магією творення, а Всесвітня виставка - це просто ідеальна ширма для грандіозного пограбування. Головний герой, Северин Монтаньє-Аларі, - це такий собі геніальний маніпулятор із вкраденим спадком і гігантським его, якому конче треба повернути своє законне місце в ордені. І для цього він збирає абсолютно розривну тіму аутсайдерів, кожен з яких має свої жорсткі травми і суперздібності.

Ця компашка - це просто відвал башки. У нас є танцівниця Лайла, яка паралельно читає таємниці через речі і ховає лютий секрет про своє життя; історик Енріке, якого не визнають свої ж; геніальна інженерка Зофія, що мислить формулами і трохи відірвана від соціуму; та Трістан, який взагалі ботанік-експериментатор з рослинами-вбивцями. Чокші дуже грамотно розписує цю динаміку знайденої родини, де вони постійно кусаються, але готові розірвати будь-кого один за одного. Їхній квест - це не просто вкрасти якусь брязкальце, це багаторівнева головоломка з древніми артефактами, зрадами і магією, яка реально може спотворити реальність. І все це на фоні розкішного, але максимально гнилого зсередини Парижа, де кожен аристократ має шафи, забиті скелетами.
Авторка не просто накидає екшен заради екшену, вона піднімає серйозні теми колоніалізму, расизму і того, як імперії будуються на кістках інших культур. Це історія про те, що іноді, щоб відновити справедливість, доводиться грати за правилами лиходіїв і йти по головах. Фінал першої книги залишає такий жорсткий кліфгенгер і стільки скла, що тобі тупо доведеться відразу хапати продовження. Це максимально стильний і драйвовий трилер, який читається на одному диханні.