Хто вкрав Енні?

На жаль, я не читала Стівена Кінга і взагалі не є шанувальницею цього жанру. Тому романи Тюдор для мене є «легким Кінгом», хоча багато літературознавців применшують внесок письменниці, вважаючи її ледь не плагіатором великого американського письменника. Для мене романи Тюдор - це легка і захоплююча література на один-два вечори, твори, за якими можна було б зняти екшн для підлітків. Особливої глибини в них нема, сюжет забувається за декілька днів. Але залишається приємний післясмак: недаремно я провела вечір за книгою. «Викрадення Енні Торн» - це типовий містичний детектив, де події розгортаються в двох часових проміжках, як і у «Крейдяній людині». Знову ж таки дія відбувається у невеличкому депресивному британському шахтарському містечку. Головний герой Джо приїжджає сюди вчителювати. І паралельно з його облаштуванням у школі знову виринає історія про зникнення багато років тому його молодшої сестри Енні та її майбутньої загибелі. Але до детективної лінії додається містична. 
Книга написана талановито, читається на одному диханні. Так, можна ставити питання до оригінальності сюжету та запозичень його елементів у Кінга, однак до авторського стилю жодних зауважень нема.