І ще раз про гендер

В другій частині «Світ без принців»  Чейнані взагалі йде ва-банк і влаштовує такий соціальний експеримент, що будь-який підручник з історії чи права нервово курить осторонь. Агата і Софі повертаються до Школи, але там усе перевернулося з ніг на голову. Більше немає звичного поділу на добро і зло. Тепер це жорстке, непримиренне протистояння статей: школа дівчат проти школи хлопців. І знаєте, коли щодня пояснюєш ліцеїстам, як працюють радикальні ідеології та як легко суспільство впадає в крайнощі, ця дитяча книжка читається просто як ідеальна ілюстрація суспільного зламу.
Дівчата, які ще вчора мріяли про бали і чекали на рятівників, тепер збудували радикальний матріархат. Вони показово спалили всі казки про кохання і перетворили свою школу на мілітаризований табір, де будь-яка симпатія до чоловіків прирівнюється до державної зради. А хлопці під проводом ображеного принца Тедроса, опинившись в ізоляції, скотилися в дику, токсичну маскулінність, де панує виключно право сильного.
Автор блискуче показує, як будь-яка ідея  навіть про незалежність і самодостатність  доведена до абсолютного фанатизму, миттєво перетворюється на нову диктатуру. Школа дівчат під керівництвом нової деканки Евелін Сейдер - це типовий тоталітарний режим із безжальною пропагандою, жорсткою цензурою і повним знищенням інакомислення. Нашим героїням доводиться виживати в цьому ідеологічному божевільні. Агата розривається між лояльністю до подруги і таємним коханням до Тедроса за що її можуть буквально знищити свої ж, а Софі знову потрапляє в пастку власних амбіцій, бо її роздуте его - це ідеальна мішень для маніпуляцій нових правителів.

Це розкішна і дуже дотепна сатира на те, що просто поміняти вивіски і скинути старих авторитетів недостатньо. Якщо фундаментом нової системи стає ненависть і сегрегація, війна неминуча. Щоб зупинити цю гендерну м'ясорубку, дівчатам доведеться знову зламати всі правила.