Щоб зрозуміти теперішнє, потрібно цікавитися минулим. Я намагаюсь не уникати книг про війну, бо розумію, що не можна віддавати трагедію, частиною якої були наші прародичі, у забуття. Мою прабабцю під час німецької окупації примусово вивезли товарним суставами на трудові роботи до Німеччини. Таких називали "остарбайтерами". В трудових таборах найбільше було саме українок. Свою прабабцю я пам'ятаю, але вона ніколи не воліла згадувати про це.

"Подорож" - це реальна історія із життя Іди Фінк. Це історія про втечу двох сестер-єврейок із збаражського гетто. Дівчата із підробленими документими, видаючи себе за полячок, наважилися відправитися до трудових таборів Німмеччини. Вони готові жити та працювати під носом у ворога, щоразу наражати себе на небезпеку. Сестри повсякчас в напрузі. Їх головне завдання не видати себе: ні розумом, ні емоціями, ні жестами. Але зовнішність однієї зі сестер зовсім не схожа на слов'янських дівчат... І це помітно неозброєним оком, в першу чергу німцям...

Читаючи книги про війну, я усвідомлюю, що доведеться співпереживати героям, відчувати весь той біль.
Дана книга попри важку тему легка та зовсім не важка для читання, тут не має відчуття напруженості, небезпеки на грані життя та смерті. Ця книга обов'язково знайде свого читача. І уникати її не слід.