Капосні вірші

А мене чомусь ці вірші не зачепили зовсім, читаються важко, а деякі слова геть не зрозумілі. Наприклад, слово «почеберяли». Я розумію, що автор використовує принцип скоромовки й йому здається веселим чеберяти через черешню. А я не бачу в цьому сенсу. Так само віршик про ліс, який накривався і накрився. Що автор мав на увазі? Муха цеце чомусь знесла яйце і не знає, що з ним робити. Але пропозиції павука і ко звучать для мене дико: зокрема, комар пропонує його зʼїсти! Може, авторові ця пропозиція і видається веселою, але мені - геть зовсім ні. Та й муха не знає, чому вона знесла яйце. Це натяк на матір, яка, пардон, нагуляла дитину і хоче її кудись скинути, а друзі пропонують її, дитину, зʼїсти! Звучить, як на мене, аморально. У віршику «Хто хороший» Іван Андрусяк малює сімейну ідилію в бегемотів, а от зайців робить хижими, вони хочуть бегемота покусати. Навіщо, хай і у жартівливій формі, писати про агресію? 
Чи «Віршики», в яких восьминіг пішов до медузи читати їй свою поезію, а вона так читала, що ледь не розтала. Що означає останнє дієслово? Що хотів сказати автор? Й чому в його колисковій падає горіхове листя? Воно є якимось особливим? Звісно, деякі поезії цікаві, наприклад, про річку Хитру, яку хлопчик даремно шукає на карті; про хлопчика, що літає у хмарах - дотепно та оригінально. Жодних зауважень не маю до ілюстрації: вони дійсно яскраві та позитивні. А от частину поезій я не зрозуміла, тим більше, що автор час від часу вживає діалектизми.