Казка про дорослих

Почитала «Лиса Микиту» та трохи заплуталася. Нібито невелика за обсягом казочка, проте надто багато подій та історій. Реально під кожну історію можна робити окрему серію мультфільму, але вже для підлітків - маленьким дітям не можна таке дивитися, бо зайчика вбивають та його голову приносять левові. Моя психіка не витримала б такого у мультику. Як на мене, надто багато сюжетних ліній та героїв - то про вовка, то про півня, то про зайця, то про ведмедя. Ще й мавпу приплели, яка аж ніяк у наших лісах не проживає. 
Іван Франко явно писав цю казочку не для дітей, бо в ній геть немає гумору та повчальної моралі. Хто такий Лис Микита? Злодій? Так! Вбивця? Так! Брехун? Так! Він не має друзів, а лише партнерів по бізнесу (час від часу це вовк), він бреше усім, коли йому це вигідно, і йому вірять, підставляє інших, у тому числі партнерів. Нібито любить свою дружину та дітей, але спокійно приймає любов мавпи, яка дає поради, як виграти двобій із вовком. Перед нами справжній політик, банкір, олігарх, можновладець, аферист, лобіст… Це казка про жорсткі реалії людського суспільства, де задля виживання слід забути про чесність і гідність, а лестощами і хитрощами брати своє. Так, окремі епізоди діткам сподобалися б, зокрема взяті з народних казок історії про Вовка (вовчицю), що опустив хвоста до ополонки, але і в них продемонстровано хитрість лиса, який сміявся зі свого партнера по бізнесу. Тому для мене це казочка геть невесела.