Керрі

Це болісна притча про те, як суспільство створює власних чудовиськ, а потім з жахом дивиться, як вони піднімаються з попелу приниження. Кінг пише про людей, які бояться всього, що не вписується в їхні вузькі рамки. Його Керрі живе серед людей, але поза їхнім милосердям. І коли світ нарешті тріскається — тріскається не від сили магії, а від ваги зневаги. Кінг поєднує газетні уривки, уривки звітів, уривки спогадів, немов намагається скласти документ катастрофи. І саме ця багатоголосність створює відчуття правдивості. Містика в «Керрі» — лише дзеркало, у якому відбивається людська жорстокість.