Кінець світу по-українські

Дим… Забиті вікна, що нагадують карцери в’язниць. Де-не-де хтось визирає крізь шпарини барикад, що колись були оселями. Навколо — понівечені, брудні, напіврозкладені трупи тих, хто донедавна називав себе «людиною».

З укритого ознаками старіння радіо лунає ефір: «Вас вітає перше радикальне сільське радіо живих мерців, а я — ді-джей Дятел. Залишайтеся з нами».
Читач відчує хрускіт сюжетної лінії, розжовуючи м’якіш глави за главою. Автор прозоро натякає на алюзію Голодомору — не як історичного факту, а як колективної пам’яті, що стікає з кожного образу — трагедії, котра перетворювала людей на таких собі «зомбі», згаданих у романі; на репресії, до яких вдавалася влада задля створення ілюзії контролю.

Твір стилістично простий і легко читається; де-інде вкраплюються жарти, що лиш поглиблюють сприйняття тексту. Сюжет багатий на метафори та алюзії.

Підсумовуючи вище сказане: «Хліб із хрящами» — чудовий апокаліптичний роман, що однозначно заслуговує на увагу читача.