"Кладовище домашніх улюбленців"

"Чи впливає на нас місце у якому ми живемо?"-досить філософське питання,але котре є прямою анотацією до ще одного шедевру Стівена Кінга -короля жахів. Історія теж має не одну екранізацію,але книга всеодно залишається найпривабливішою. 

Отже, події розгортаються у невеликій лісистій містичні, де лише декілька будинків. Туди переїздить родина Кріда,лікаря котрий шукає нову роботу,аби не просто отримувати гроші,а дійсно рятувати життя. Все наче дуже мило,але зовсім не затишно. Від будинку йде тоненька стежечка, яка веде до кладовища домашніх улюбленців,створеного ще не одним поколінням дітей цього містечка, а ще далі стародавнє індійське поховання,котре за легендою може повертати мертвих до життя. Родина Крідів вирішує не вірити у байки та намагається облаштувати своє нове "гніздечко", але їх улюбленець -кіт Черч зникає, йде по тій самій стежці та не повертається, за день його знаходять мертвим на дорозі. Родина вирішує поховати його на тому самому місцевому кладовищі, а голова родини таким чином намагається перевірити місцеву легенду про обряди. За кілька днів кіт дійсно повертається,але тепер він не схожий на колишнього пухнастика:холодний, агресивний, увесь у подряпинах. Приходить від особливого дня,в День народження своєї господарки-старшої доньки Кріда, лише їй вдається його приборкати,але замість сімейної радості,на святі стається горе, дівчинка потрапляє під колеса автомобіля та гине, і що не звично, побігши саме за своїм котом. Батьки не можуть змиритися з втратою,у дотепер дружній родині стається справжній розкол, дружина забирає молодшого сина та повертається до великого міста. В свою чергу залишаючи своєму чоловікові думку,про те,що в усіх нещастях винен кіт. Тепер довкола залишилися лише троє, ну як троє:головний герой, його сусід-старожил та похована дівчинка, на тому самому кладовищі,де вірять,що після страшної туги за близьким він може повернутися. Батько вирішує , що це його шанс,хоча б ще раз побачити доньку живою. Але чи вдасться це йому? Та які наслідки за собою поведе?

У цьому і заключається головна інтрига книги. Кінг майстерно поєднує жахи з відчуттям втрати, показуючи портрет батька,який здатен за буть що повернути свою доньку та неначе переходить до безумства.Але в той же час,  висвітлює, повернення з мертвих ніколи не є перемогою, а лише жахливим викривленням життя. Цікаво,як автор надав нам лише декількох персонажів, буквально замкнувши їх у скажімо "маленькій кімнаті"- місцині, де читач може не просто за ними спостерігати,але й будувати свої теорії,книга неначе ходить по краю хеппі-енду та тривоги. У цьому і є неповторній Стівена Кінга. Особиста рекомендація прочитати спочатку книгу,а потім доповнити її фільмом, де будуть помітні різниці, але водночас це захопливо, дивитися та не мати завищений очікувань. Бо режисер першочергово позиціонував свою роботу,як художню,а не по сторінках Кінга.Цю книгу можна назвати класикою автора, тому раджу поринути з ним у нову містичну атмосферу.