Класика жанру

А для мене, знову ж таки виходячи з власного досвіду, ця повість стала дуже близькою й дуже зрозумілою. З роками.  Кайдашиха - типова свекруха, для якої ненавидіти невістку - сенс існування. Якою б невістка не була - дівчиною з перцем, як Мотря, чи тихою і набожною, як Мелашка, вона все одно її ненавидить. Їй нічого не подобається і ніхто не подобається. Жити з такою жінкою зможе лише каблук, як влучно було підмічено рецензентом Сергієм. Та навіть життям це не назвеш, виживання скоріше. Не дивно, що Кайдаш ударився в релігію та алкоголь. А найбільше мене дивує не це. Невістки з роками стануть такими саме Кайдашихами, а їхні чоловіки чимось будуть схожими на Кайдаша. Нібито забудуть, як їм було несолодко зі свекрухою. Кудись зникне вся ця романтика дошлюбного періоду. Невже побут настільки здатен змінити особистість? Це питання видається мені вічним. Сварки, чвари, - мені геть несмішно було читати. А фраза про те, що груша всохла, і сімʼї помирилися, більше нагадує стьоб автора. Він реально втомився описувати деградацію своїх героїв, не залишивши нам позитивних персонажів. І це прикро: до Лавріна і Мелашки я мала спершу симпатію.