Книга-заклик до пізнання себе

        “Невеличка драма” на мою думку є вельми цікавим зразком філософської прози, яка належить перу одного із найяскравіших представників літературної України початку минулого століття.

          Переказувати сюжет справа невдячна, тож моя рецензія буде суб'єктивно-аналітичною.

         Події розгортаються у Києві після сумнозвісного Жовтневого перевороту. Персонажі книги ставляться до подій по-різному, намагаючись впоратись з життєвими негараздами: сутужним бюджетом, невпевненістю в завтрашньому дні та … українізацією, яка стала вельми цікавим явищем. Особливо для професури та росіян, котрих вже тоді було немало в місті.

       Для мене стало відкриттям позиція Ірен щодо української історії, культури. Це досить хитра задумка - вивчити українську мову, щоб бути в мейнстрімі та здаватися своєю українську теперішньому середовищі, а насправді - вірити в вищість та місійність російської культури та її адептів у ” нагляді” за місцевими українцями.

      В першу чергу це твір, де відбувається дискурс між одвічними поняттями - любов чи наука? Яку сторону слід обрати, аби не помилитися? 

     Кожен герой несе в собі символізм - епохи, подій, метафізики життя, переживань, пошуку себе та свого місця в теперішньому.

    Стиль автора- доступний для розуміння та надзвичайно захоплюючий. З першої сторінки читач має змогу поринути в подорож провулками пізнання свого “Я” та історії, що надихає.

      Рекомендую до прочитання усім поціновувачам філософської прози.