«Проте, як на шкільному подвір’ї, так і в дорослому житті, агресивні балачки нерідко призводять до агресивної відповіді. Зазвичай, дурень – просто дурень, але потрапивши в Білий дім, він стає найнебезпечнішою людиною на Землі».
Фраза – просто настанова на близьке майбутнє і дуже хочеться, щоб вона не стала пророчою.
Книга вау, я давно не отримувала такого жахливого задоволення від майстерно сплетеної історії. Політичний роман – я б так її охарактеризувала, я дуже-дуже рідко зустрічаю такі книги, антагонізм двох наддержав – США та Китаю, їх спільні апетити та інтереси в Північній Африці. Тяжко не розкрити всю інтригу історії, але Кен Фоллетт вміло і оперативно показав як маленький конфлікт в країні на півночі Африки, про яку 90% людей нічого не знає, веде до глобальної кризи та війни. Демократія та автократія, два погляди на важелі регулювання в конфліктах, керівники країн, які мають брати на себе відповідальність за дуже неприємні рішення та наслідки цих рішень. США, президент жінка, і від перегуку із майбутніми виборами аж моторошно, їй тяжко бути одночасно лідером вільного світу, мамою та дружиною; Китай – при владі більш прогресивний керівник, але його обмежує старе комуністичне військове коло з параноєю – «надо бамбіть», і Північна Корея – каталізатор великої біди – аналогія до відомого «діда з кнопкою», з погрозами та їх реалізацією, притиснутий диктатор, якому нічого втрачати, а наробити біди – легко. Були питання до подачі Китаю – дивно читати про політику стримування та ліберального реагування на дуже гострі конфлікти – от не в’яжеться у мене це з Китаєм. Великий плюс – показані президентські гонки в Америці – діюча президентка і популіст з дуже вузьким поглядом, провокативними лозунгами та агресивною позицією на міжнародній арені (так воно мені близьке до реальності та білочубого). Багата на сюжетні лінії книга – політика, розвідка зі спецслужбами, спецагенти, спецоперації, любов, сімейні відносини, кризи батьки-діти, багато гострих міжнародних питань, закулісне життя політиків та дипломатів.
Книга –застереження і не дай боже, пророкуваня. Страшний фінал – у мене аж мороз пробіг.