Коні не винні

Культова новела Михайла Коцюбинського - якщо так можна висловитися. Йдеться, звісно, не про коней, а про псевдоліберального поміщика Аркадія Малину, який типу був не проти, аби в селян була земля, активно спілкувався із селянами, навіть хрестив декого. Проте його лібералізм був лише на язиці. Яскравим свідченням цього є процес споживання їжі родиною Малини, де собаки сидять за одним столом із хазяями та їдять, й до них ставлення є кращим, аніж до селян. Показовим є епізод, коли селяни прийшли до Малини й стали культурно вимагати землі. Й тут у пана відбувається руйнування світогляду: він же хрестив їх, а вони, такі-сякі, вирішили забрати в нього землю. Врешті-решт, син кличе до села козаків, які придушують виступ та зберігають свою владу над землею. 
У цій новелі за основу взято соціально-економічний аспект, проте вислів «Коні не винні» можна використовувати в багатьох зрізах - коли людина говорить одне, а робить інше, прикриваючись вагомими аргументами. Це не про роздвоєння особистості, а про банальне лицемірство.