Король Лір

«Король Лір» — історія людини, яка втратила все, аби нарешті побачити світ без прикрас. Лір — не героїчний титановий правитель. Він слабкий, гордий, зворушливий у своїй вірі, що любов можна почути в лестощах. Його помилка — не лише в нерозважливості, а в небажанні слухати серце, яке мовчить. Найщиріша — Корделія — не хоче говорити порожніх слів. І мовчання стає її вироком. Як часто в житті ми караємо тих, хто говорить правду мовчки? Сестри Ґонеріль і Риган — уособлення лицемірства, отруйного блиску амбіцій і жорстокості. Вони — дзеркало тієї частини суспільства, де мораль давно обміняли на владу. Але навіть вони — не лише карикатурні лиходійки, а симптом великого занепаду: сімейного, державного, людського. Тут божевілля — не слабкість, а порятунок. У безумстві Лір нарешті стає людиною — відкидає маску короля і бачить у простому жебракові більше мудрості, ніж у радниках з коронами. «Король Лір» — не лише про королів. Це трагедія будь-якої родини, де не чують одне одного. Будь-якої влади, яка вірить у слова, а не вчинки. Будь-якої людини, яка хоч раз у житті зрадила себе. «Король Лір» — це очищення через біль. У цій п'єсі немає справедливості — але є прозріння. Немає щасливого кінця — але є істина, яка приходить, коли падає корона і зникає обман. Шекспір показує: навіть у найглибшому падінні може народитися світло. Але тільки якщо людина наважиться дивитись — не очима, а серцем.