Кременчуцький вайб, селфі з відпустки та ілюзія розслідування

Сюжет переносить нас у серпень 2015 року. Головна героїня Марго Перехрист кидає тепле місце в банку і йде в щойно створену патрульну поліцію в рідному Кременчуці. Її дід - місцева міліцейська легенда, тому на дівчину відразу вішають ярлик «блатна». А тут ще й хтось зливає журналістам її фото з відпустки, і репутація Марго летить у прірву. Щоб довести всім, а головне - собі, що вона чогось варта, дівчина береться розслідувати дивне вбивство в одному з тихих кременчуцьких будинків.

2015 рік, перехідний етап від старої, прогнілої «міліції» до нової, ще ідеалістичної «поліції». Цей конфлікт систем прописаний непогано. А ще текст дуже виграє за рахунок локації. Це не знеособлений мегаполіс, а живий, трохи сонний Кременчук зі своїми плітками, містечковими зв'язками і круговою порукою. Атмосфера української провінції працює тут як повноцінний персонаж і створює правильний настрій.

А тепер дістаємо маркер і підкреслюємо те, про що захоплені оглядачі воліють мовчати, називаючи це «геніальною інтригою»:
Найбільша логічна діра роману, яка змусить будь-якого юриста чи поліцейського нервово сміятися. Марго - звичайна патрульна. Патрульні не ведуть слідство у справах про вбивство! Вони охороняють місце злочину до приїзду слідчо-оперативної групи. Але авторка змушує героїню грати в Шерлока Холмса, ігноруючи всі норми КПК та субординацію, просто щоб рухати сюжет. Це перетворює процедурал на казку.
Конфлікт із «ганебними» фотографіями з відпустки, через які з Марго нібито всі сміються, виглядає дуже натягнутим і дитячим. Серйозно, дорослі мужики в поліції займаються кібербулінгом через фотки з відпочинку? Це виглядає як штучно створена перешкода, щоб просто видавити з читача співчуття до героїні.
Марго всю дорогу намагається довести, що вона незалежна і всього досягла сама, але при цьому історія постійно спирається на репутацію та бекграунд її легендарного діда. Її внутрішні монологи про «я зможу сама!» часто не збігаються з її ж діями, через що героїня іноді відверто бісить своєю інфантильністю.

«Нерозважний корольок» - це не серйозний поліцейський детектив, як його намагаються продати, а скоріше затишний детектив, який просто одягнули у форму патрульної поліції. Він милий, атмосферний, але крихкий з точки зору реалістичності розслідування.