Отак підсідаєш у міському парку до незнайомого дідуся, пригощаєш його яблуком, а він розказує тобі історію свого життя. Із кожною його оповіддю розумієш, що ця історія варта не просто одного яблука, а цілого яблуневого саду.

І не просто цілого яблуневого саду, а вцілілого "яблуневого саду".

... Бо це історія вцілілого серця від розбитого кохання...

... Історія вцілілого міста Чернівців. Міста, яке протягом XX століття побувало у складі п'яти держав. І попри те, що в ньому поєдналися румунська, українська, польська, єврейська та німецька культури, - воно не втратило свого колориту, своєї атмосфери, свого вишуканого шарму, своєї багатонаціональності і разом з тим єдності.

... Історія вцілілого окремого життя маленької людини. Людини, яка у вирі історичних подій минулого століття, попри ризик та власну небезпеку, рятувала життя інших. Адже життя кожної людини важливіше за імперські амбіції австрійської, румунської, радянської чи нацистської влади.

... А ще це історія молодого яблуневого саду. Саду, як символу новітньої війни в Україні, яка є незавершеним акордом подіям минулого століття. Саду, якого нещадно вирубують, а він проростає героями вже новітньої історії України....

"Будь-яка війна рано чи пізно закінчується. Це єдине, що можна сказати хорошого про війну. Здається, що тоді, в 1945 році війна закінчилася. Але це міф. Та війна триває досі і прямо тут. Бо коли в 1945 році позбулися одного тирана, то на діяльність іншого світ заплющив очі. Всі тоді забули, що у Другій світовій агресорів було двоє: Третій Райх і Радянський Союз. Через цю амнезію ще півстоліття страждала вся Центральна Європа. Сьогодні я воюю на тій самій війні, яка начебто закінчилася з падінням двох атомних бомб на Японію"

Кожна історія в цій книзі, варта цілого яблуневого саду...