"Маленькі жінки" - це одна з перших класичних книг у моєму житі. Можливо я і не зрозуміла усю глибину цієї книги та почуттів авторки, та це було дійсно чудово. На багатьох моментах доводилось зупинятись, і дійсно задумуватись над цитатами. " Але ж це настільки майстерно",- думала я, при прочитанні.
Кожна з наших чотирьох героїнь має свій унікальний характер та думки. Усі вони в своєму доволі юному віці є розумними та дуже кмітливими. У більшості випадків дівчата мають сформовані думки про своє життя, і що вони хочуть. Мене дуже захопило те, як вони вчаться на своїх помилках, і завжди прислухаються до порад інших, що й приводить їх до правильного рішення або ж розуміння неправоти.
Їхнє ставлення одне до одної просто обливає серце кров'ю. Що б там не сталось, вони готові допомогти одна одній у будь-яку хвилинку, будь-який складний етап у житті. Про що дівчатка ніколи не забувають - то це про свої сестринську допомогу та підтримку. Так, траплялись моменти їхніх непорозумінь, але через деякий час усе сходило у правильне русло.
Книга не вразила мене емоційно, та своєю теплотою, добром та атмосферою вона захопить любого, хто полюбляє класичні твори 19 століття. На мою думку, Луїза Мей Олкотт - це генійка свого часу.