Маніпуляції, сліпий удар природи і чергова смерть

Це та частина, де метафорична темрява остаточно виповзає зі снів і починає ламати реальні долі. Авторки влаштовують справжній майстер-клас із психологічної вербовки, від якого холоне кров.

Лінія Плющинки - це просто підручник із того, як працюють токсичні секти. Дівчинка задихається від комплексу меншовартості на тлі своєї «обраної» сестри Голубки. Хитрий Шуліка б'є рівно в цю розкриту рану. Він не приходить до неї як монстр. Він стає лагідним наставником, єдиним, хто нібито бачить її «справжній потенціал». Спостерігати, як наївна, скривджена дитина добровільно йде в пекло Темного лісу, щиро вірячи, що там її нарешті оцінять - це неймовірно боляче і страшно життєво.
Також в творі показана сліпа сила природи. Падіння бука на табір виписане з такою буденною жорстокістю, що перехоплює подих. Безглузда смерть сліпого Довгохвоста... І найстрашніше - трагедія юної Шипшинки, якій зламаний хребет назавжди перекреслює вояцьке майбутнє. Жодної магії чи чудесних зцілень, лише паралізовані задні лапи і сувора інвалідність у жорстокому лісовому світі.
І ніби цього замало, Клани влаштовують абсолютно безглузду бійню за клаптик нікому не потрібної землі. Кульмінація - момент, коли Левожар у сліпій люті випадково вбиває воєводу Тіньового клану Рудохвосту. Його шок, коли він усвідомлює, що його могутній дар - це насправді зброя масового знищення без жодного запобіжника, змушує здригнутися.

Це дуже похмура, доросла книга про те, як легко пиха та образи перетворюють нормальних котів на справжніх монстрів. Але як на мене, вбивств уже забагато... Певною мірою вони стали буденністю в цій серії, що породжує питання чи настільки це все ще підліткове фентезі?...