"Ідеальні пейзажі приховують темні секрети"

Пейзаж. Саме це слово викликає думки про красиву місцевість за містом, або промисловою зоною. Простір, де відпочиває людина та набирається позитивної енергії, місце, де вважається, що не торкалася людська рука. Як же це пейзаж може бути отруйним?

Австрійський дослідник Мартін Поллак стверджує, що отруєні пейзажі - це місця страти людей,  найчастіше масові, які намагалися приховати. За всю історію людства, планета вкрилася отруєними пейзажами, але в поле глобального дослідження Поллака потрапили території Центральної та Східно-Центральної Європи, найбільш потерпілі від подій Другої світової війни. Автор дослідив Бабин Яр, Аушвіц, Катинь, Понари, а ще багато інших маловідомих історії місць.

Останки євреїв, ромів, поляків, радянських військовополонених, німців, словенів, українців, воїнів УПА, білорусів, поляків та інших націй,  закопані в землю без їх ідентифікації. Зараз на цих місцях непримітний звичний ландшафт: ліс, поле, парк, сад, город чи будівлі. Під час війни це було поле бою, а тепер поле з вирощування городини.

В дослідження Поллака потрапили також землі, близькі до мого проживання: Угнів, Белз, Рава-Руська, Львів. У нашій місцевості, Малому Поліссі, "місця, де закопано останки жертв, спочатку зорювали, а потім засівали люпином і садили ліс. Сосни гарно приживаються на піщанистому ґрунті... Лісонасадження як камуфляж".

Всі ми живемо в отруєних пейзажах, тому коли відпочиваємо в лісі або працюємо у полі, - мусимо зважати, що під ногами ймовірно місця недавніх історичних подій. Таким чином автор закликає не забувати про отруєні пейзажі та не відгороджуватися від минулого.