Не варто шукайти у цій книзі історичних фактів, їх тут не знайдеш.

Але й немає у ній страдальницького підтексту, яким зазвичай маніпулюють автори військових драм, щоб видавити сльозу у читача, - війна тут згадується відсторонено.

Та не відшукаєш у цій книзі динаміки, бо це монотонна розповідь, істину якої слід шукати поміж рядків.

Тут не треба співпереживати юнакові, у якого війна забрала юність, бо такі як він живуть споминами і не відпускають минуле, тому не бачать світла як символу надії в подальшому житті.

І не годиться осуджувати жінку, що віддалилась від неповнолітніх дітей та відсторонилась від своїх батьків. Бо такі як вона мріють про світ, у якому зможуть на щось вплинути, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати любов'ю рідних до них людей. Це їхній свідомий вибір.

"Світло війни" - це про покликання слідувати своїй меті в буремні часи війни, разом з тим бути готовим на жертви, коли робиш непростий вибір, обираючи свій шлях. Це розуміння того, що доведеться знехтувати життям рідних, задля спокійного життя мільйонів незнайомців. "Жити, не ранячи інших" не виходить у часи війни.

Книга сповнена багатьох суперечень, роздумів і без відповідей питань.