Мертвецький Великдень

Ще одне оповідання великого Квітки бурлескно-реалістичного спрямування. Головний герой - Нечипір, пʼяниця, що виніс із хати все, що міг. Його дружина Пріська замучилася з ним, адже їй доводиться шукати грошей, аби забирати назад закладені ним речі, якось вона навіть вдарила чоловіка, бо сил уже не було. І от напередодні Великодня Нечипір так напився та наївся (частина вареника залишилася між зубами), що заснув. І наснилося йому, що він у церкві серед мерців, які справляють Мертвецький Великдень та хочуть зʼїсти його вареника. Врятувало пияку лише настання ранку та його крик кукуріку. Нечипір прокинувся, всі в селі з нього сміються, але коли він каже, що його шапка у церкві, то люди спершу вірять чоловікові, вірять, що він міг там уночі бути з мерцями. Однак невдовзі дехто згадує, що свою шапку Нечипір уже давно загубив і вчора весь день без неї був, тож ця вся історія з мерцями - просто сон. Весело і повчально: от до чого може довести людину надмірне споживання алкоголю! Оповідання дійсно піднімає настрій та демонструє силу народного гумору, хоча деякі образи можуть здатися елементами шароварщини (вареники, горілка, крик півня, мерці та віра в духів). Але хіба може Квітка без містики? Одразу згадується «Конотопська відьма», близька до цього оповідання за образними засобами та стилем.