Містика

А от у цьому оповіданні вкотре бачу дію принципу бумерангу: всяке зло буде покарано, це лише питання часу. Денис - це сільський хамелеон, перекотиполе, він хоче всім здаватися добрим і порядним, а насправді не гребує не лише обкрадати своїх сусідів, а й вбивати людей. Трохим же є простим та порядним, він зразковий сімʼянин і люблячий син, на ярмарку прагне заробити якомога більше грошей для своєї родини, навіть підшив трохи грошей в одязі, щоб ніхто їх не знайшов. Трохим є чесним: бачить, що Денис на ярмарку балакає із циганкою і припускає, що той може бути у складі угрупування, що чинить крадіжки. Пильність Трохима рятує хазяїна від своєрідного банкрутства. Зверніть увагу: підозрюваних таки арештували, проте Денис хитрістю зміг виплутатися. По дорозі із Трохимом додому він зізнається у своїх гріхах, коли грім і блискавка ледь не призвели до загибелі обох, тож кара Господня для Дениса все ж таки щось значить. І тут на перший план виходить містика: перекотиполе, про яке каже Трохим і яке є свідком кривавого вбивства. Й те, що в руці померлого залишилося перекотиполе, стає саме тією червоною лінією: під час оглядин тіла Трохима саме цей епізод із перекотиполем змусив чиновництво дійти висновку про те, хто є вбивцею. Денис видав себе тим, що психологічно поводився неадекватно, його тіпало, якщо сказати по-молодіжному.  Тож правило бумерангу спрацювало. Шкода лише, що для виявлення злочинця Квітка йде на вбивство позитивного Трохима.