Вже з перших сторінок новели читачами стає очевидно, що основні герої у творі - неймовірна сила природи, птахи та почуття. Мабуть все тому, що людина, як стверджував у новелі письменник, - дитя природи і боляче переживає порушення зв'язків з нею. Все розпочинається тим, що ліричний герой новели страшенно стомлений працею, аби відновити свої сили, виїжджає на відпочинок, де відкриває для себе й починає читати "велику книгу природи" і черпатиме силу з її чистих і глибоких джерел.

На початку твору читачами відчуваються мінорні нотки, адже ліричний герой переживає духовну кризу, він виснажений справами, боротьбою, мета якої - запобігти людському горю. І ось він опиняється наодинці з чарівною природою і вперше помічає, що так багато навколо веселих барв: неба, сонця, веселої зелені. Краса навколишнього світу, його неповторність викликають цілу зливу позитивних емоцій, тому й навіть на тлі природи довгий час нервова система залишається збудженою, але з часом втома відступає, надаючи місце натхненню. Сонце, поле, птахи входять у душу героя незвичайними барвами і гармонійною музикою.

Прогулянки в поле, споглядання загадкового й чарівного пейзажу відновлюють сили митця. Запахи, голоси, кольори дедалі більше проникають у його душу, наповнюють її оптимізмом, радістю змін. Птахи своїм співом наповнюють теж душу стомленої людини рівноваги. Сонце не лише поліпшує настрій героя, а й переповнює все його єство, надає буттю іншого сенсу.

Наприкінці новели відчувається, що ліричний герой вже не почуває себе стомленим та самотнім, він злився з природою, він відчув прилив творчої енергії. Вміння письменника втілити свої переживання від перебування у лоні природи у яскраві внутрішні образи, одягнувши їх у шати слів - одна з найважливіших рис творчого доробку письменника.