Цю книжку я купила ще влітку, як тільки вона вийшла друком у Видавництво 21. Адже на той час я вже добряче засумувала за мандрами, перспективи гайнути кудись світ за очі були доволі примарними, тож залишалося хоча б прочитати про мандри інших. Але зразу взятися за читання не вийшло і от тільки зараз книжка дочекалася слушного часу. Так що ж то за штука, та таємнича «Непальська масала»? Зараз вам розповім докладно.

У жовтні 2018-го року двоє українців, завзятий мандрівник Юрій Борисов та його шваґер Микола, вирішили гайнути до Непалу. Точніше вирішили вони це ще на початку року, а вже у жовтні таки успішно реалізували свій план на практиці. Тож хлопці здійснили бомбезну двотижневу мандрівку до країни, одна зі сторін якої підпирає небо. А після повернення додому Юрій Борисов почав описувати свої непальські пригоди і в результаті з цього вийшла «Непальська масала». Книжку він писав доволі довго, майже два роки. Завершальну крапку в тексті було поставлено у жовтні 2020-го. За цей час світ встигла охопити страшна пандемія, яка поставила на «стоп» всю світову індустрію туризму. У 2018-му автор книжки, споглядаючи на засніжені вершини Гімалаїв, навіть уявити таке не міг. Але ще більше не міг він уявити, що через три з хвостиком роки Україну охопить страшна війна і що саме у її розпал народиться книга про його мандри. Я пишу все це для того, щоб ви вдумались наскільки непередбачуваним є майбутнє. Світ змінюється настільки стрімко, що цього не в силі уявити собі навіть в божевільних фантазіях.

Та все ж повернімось до Непалу. Поправді сказати, мої знання про цю країну були доволі скупими. Знала, що Непал - це рай для альпіністів, адже значну територію країни займають найвищі гори світу - Гімалаї. Але, щоб візуально уявити собі Непал, мені довелося заглянути у Googlemaps. Виявилося, що це вузька і довга смуга землі, що розділяє Індію від Китаю. Від Індії Непал відділяє долина ріки Ганг, а кордоном з Китаєм слугує великий Гімалайський хребет. Найвища вершина світу Джомолунгма, або як ми звикли її називати Еверест, знаходиться в Непалі якраз на кордоні з Китаєм. Уявіть собі: з однієї сторони територія в пониззях Гангу практично на рівні моря і буквально за кілька сотень кілометрів 8847 метрова вершина світу. Ось така унікальна ця країна. Але це тільки її географічні особливості. Не менш цікавим Непал є і в релігійно-культурологічному аспекті. Адже тут мирно співіснують дві релігії: індуїзм та буддизм. Окрім того, є тут, звичайно, мусульмани та християни, але їх досить малий відсоток. Тож дізнатися про цей дивовижний і трохи таємничий куточок світу від людини, яка побачила все це на власні очі, було дуже навіть захопливо.

Книжка «Непальська масала» створена у формі хронологічної розповіді автора про подорож. Вона складається з чотирнадцяти розділів, відповідно до кількості днів перебування Юрка та Миколи у цій дивовижній мандрівці. По суті це такий собі щоденник, в якому автор описує все, що відбувалося з ним та його напарником, змальовує все побачене та ділиться своїми враженнями та емоціями.

Автор не є професійним письменником і, мені здається, що це стало його великою перевагою при написанні книжки. Свій текст він виклав дуже просто і доступно, без зайвих викрутасів. От, як відчував, так і писав. Але, разом з тим, написано це дуже грамотно, логічно і виразно. Лексика автора надзвичайно багата, а чудовий іронічний стиль придає розповіді додаткової родзинки. Читати книжку було надзвичайно цікаво. Я навіть не уявляла, що таку розповідь про власний авторський досвід можна читати, як захопливий художній роман. Я дуже добре розумію наскільки важко передати словами побачене без візуального доповнення. Бо маю трохи схожий досвід. Адже, перебуваючи в подорожах, я зазвичай розповідаю про побачене на своїй Фейсбук-сторінці. Але в цьому випадку я долучаю до розповіді фотографії, які ілюструють викладене. А тут автору потрібно було передати побачене лише за допомогою слова. Це досить важке завдання. Тим більше, що Непал доволі незвична для його потенційного читача країна. Тут особлива архітектура, нетипові для нас релігійні споруди, а про унікальні краєвиди Гімалаїв і говорити зайве. Але Юрій Борисов справився з цим завданням дуже добре.

Та, незважаючи на все, «Непальська масала» викликала у мене досить суперечливі думки та почуття. І ось чому. З одного боку мені просто капець як захотілося побачити все, описане автором, на власні очі. Але з другого боку я зрозуміла, що для такої мандрівки в мене вже немає фізичних ресурсів. Бо, припустимо, полетіти в Катманду (це столиця країни) і побачити всі дивовижі цього мегаполісу та довкола нього - це ще реальна задача, а от пройти п’ятиденний трек по Малих Гімалаях (де гори до 3000 метрів), як це зробили герої книжки, мені вже точно не під силу. Тож після прочитання стало якось і піднесено, і гірко водночас. Тому хочу порадити молодим людям не втрачати свої шанси і мандрувати світом поки є сили та енергія. Тим більше, що у фінансовому плані подорож до такої країни, як Непал не буде надто обтяжливою.

На зворотній дорозі герої книжки мали авіапересадку в Дубаї і тому, як бонус, у них був ще один день в Арабських Еміратах. І про цей досвід автор теж описує у своїй книжці. Та з його слів я зрозуміла, що Дубай справив на автора не надто позитивне враження. Може тут дався взнаки контраст після екзотичного Непалу. Бо особисто на мене це місто в аравійській пустелі справило колись незабутнє враження. Хоч, можливо, наші думки з автором книжки розійшлись через те, що я урбаністично спрямований мандрівник, а він більше полюбляє природні дивовижі. Але це не суттєво. Головне в подорожах світом - це емоції, які ви набуваєте, споглядаючи, слухаючи і пробуючи на смак довколишній світ. І тому свою розповідь я хочу завершити словами автора, з якими він звертається до своїх читачів: «Мандруйте, бо це дуже класно! Не бійтеся виходити за поріг і відкривати нові простори. Насидітись вдома ви завжди встигнете, а подорожі дарують крутий досвід!». І ці слова Юрія Борисова я можу підтвердити на всі 100!