Непогано, але не шедевр

Коротко можна було б сказати так: «Очікувала більшого». Напевно, «Дівчина в потягу» є все-таки шедевральним твором, тому від авторки хочеться прочитати щось подібне. У новому романі Гоукінз використала той самий підхід: оповідь від першої особи героїв, часові ремінісценції. Однак героїв надто багато. Більше десяти. І звичайний читач легко може заплутатися, тим більше, що унікальності не вистачає. Друге - це забагато нецензурної лайки. Я розумію, що у невеличкому містечку багато хто матюкається, але чи варто на цьому аж так наголошувати увагу? Третє. Сюжет. Люди йдуть топитися - хтось сам, когось вбивають у воді. І варто зʼясувати, чому письменниця, яка пише про це книгу, теж опиняється глибоко під водою. У принципі непогано, однак не геніально. Трохи містики, трохи детективу, трохи психоаналізу. Але я б назвала книгу прохідною. Вона мене не зачепила й перечитувати її я не буду. Хіба що пораджу комусь на 1-2 вечори в дорозі чи у відпустці.