Невтішний діагноз суспільству

Почнемо з самої назви - «Міланці вбивають по суботах». Це ж тупо геніальний і максимально цинічний діагноз усьому їхньому суспільству. Щербаненко тут прямим текстом каже: подивіться на цих «порядних» громадян. З понеділка по п'ятницю вони ходять у своїх дорогих костюмах, керують бізнесами, посміхаються сусідам і будують з себе еліту. А настає субота - і в них просто зриває дах. Їм хочеться бруду, збочень і найчорнішого трешу, який тільки можна купити за бабки. І саме на цьому хворому контрасті будується весь жах книги.

Сюжет тут стартує з такої драми, що в горлі реально стає ком. Є такий собі Аманціо - величезний, як шафа, колишній далекобійник. У нього є донька Донателла. І трагедія в тому, що зовнішньо вона - просто неймовірна, карколомна красуня, а от розумом залишилася на рівні маленької, абсолютно наївної дитини. Вона не відстрілює, що світ жорстокий, вірить кожному слову і тягнеться до людей. Аманціо оберігав її, як міг, ховав від цього гнилого міланського дна, але одного разу вона просто зникає. Її тупо викрадають.
І от уяви собі стан цього батька. Здоровенний мужик просто божеволіє від розуміння того, в які лапи могла потрапити його абсолютно беззахисна дівчинка. До справи підключається наш улюблений Дука Ламберті. І для нього це вже взагалі не просто черговий кримінальний квест. Це справа честі, бо те, з чим вони стикаються під час пошуків, пробиває чергове дно моралі.
Ламберті починає розгрібати цей тіньовий бізнес, і там спливає таке, що реально хочеться піти вимити руки з милом. Дука тут діє максимально жорстко, він пре як бульдозер, бо розуміє: щогодини ця наївна дівчинка проходить через пекло заради розваги якихось багатих виродків, які вирішили «розслабитися» на вихідних. Динаміка книги - це суцільний оголений нерв. Ти постійно сидиш на голках: встигнуть чи не встигнуть? Знайдуть її живою чи система її вже зламала?

І найголовніше - Щербаненко тут не намагається грати в дешевого мораліста. Він просто тицяє тебе носом у те, наскільки ницими можуть бути люди, коли відчувають повну безкарність. Ця книга дуже тягуча, неймовірно депресивна, але відірватися від неї - просто анріал. Вона б'є по найболючіших точках і не відпускає до самого фіналу.