Злими не народжуються. Ані тварини, ані люди".

Настільки добра, світла та чиста історія, аж надто сентиментальна. Останній раз такі почуття від читання нахлинули мене, коли читала "Альпійську баладу" Василя Бикова.

1943 рік. Французьке невеличке селище в горах на кордоні зі Швейцарією, окуповане військами Третього рейху.  Німцям стає зрозуміло, що через гори хтось із поселення переправляє біженців у Швейцарію. Їхня мета - знищити канал переправи.

Та це не головна сюжетна лінія, в центрі уваги твору хлопець-сирота Себастьян. Маленький, добрий, водночас хоробрий хлопчик, якого зневажають та яким нехтують односельчани. Добро, чуйність пізнаються у біді, тим паче у часи війни. Там де люди - нелюди, друзями стають тварини. Це історія про відданість, зворушливу любов і дружбу між дитиною та здичавілою собакою. Відносини, у яких дружба із псом людяніша, ніж із людьми.

Історія, сповнена неймовірних пригод та небезпек. Дуже зворушлими також є відносини хлопця та дідуся, який прихистив дитину. Книга, яка точно не залишить байдужими, буде цікава не лише підліткам, а й дорослим.