Москалі перевели цю поему на свій "язьік" як «Раздорожье», тобто, коли шляхи розходяться. Тоді як в оригіналі заголовок звучить як «Перехресні стежки». Це коли шляхи-доріжки, життєві стежини різних людей сходяться і розходяться протягом усього життя, перехрещуються. Саме цей сенс якнайкраще відповідає змісту роману. Але чи то по причині вбогості свого язьіка, а чи за немоги перекладача осягнути всі тонкощі варіацій мови, чи ще з якого злого умислу, але, як мінімум назву, тут вони спотворили, та й лихо з ними.

Головний герой — відносно молодий адвокат — дбає про благо простих селян, будує плани щодо їхнього просвітництва та залучення до політичного життя краю. Благо реформовані закони країни тепер дозволяють це робити, але жителі села не знають своїх прав, а ополячена верхівка, панство, не дуже прагне ділитися благами з хлопами. Ось у такій обстановці наш Євген Рафалович відкриває свою адвокатську контору. При цьому це не мононаціональний край — біля керма, переважно, польська шляхта, а вся економіка під контролем у міцного єврейського прошарку. Тож і тут, за бажання, можна побачити сходження ліній різних народів та різних соціальних прошарків. У твору сильно розвинуто політичне підґрунтя. У таких умовах і доводиться крутитися Рафаловичу. Це мені нагадує роман Гоголя «Мертві душі», один із його героїв — Костанжогло, теж, якщо не помиляюся, пильнував про простий народ, займався його просвітою і шукав шляхи як змінити країну на краще. (До речі, саме Франку належить перший переклад «Мертвих душ» українською, тож, цілком імовірно, цей роман таки мав певний вплив на «Перехресні стежки»).

Але тут життєвий шлях або стежка адвоката Євгена майже одразу по приїзду в місто перехрещується з його старим підленьким знайомим зі студентської молодості, паном Стальським, а пізніше і з дамою юності Євгена — Регіною (тут автобіографічне відсилання: зі своїм першим коханням Франко переписувався близько двадцяти років, що знайшло своє відображення у даному творі). Колись давно їхні шляхи безнадійно розійшлися, а ось тепер доля знову перехрещує їхні стежки-доріжки і хто знає, як підуть їхні тропи далі — чи йтимуть якийсь час поруч, чи знову безнадійно розійдуться?

На відміну від твору Гоголя, тут є трохи місця і романтичному опису, і читач побачить розгортання драми, а в кінці нас чекає навіть трохи криміналу і детектива. Але основна увага все ж таки приділяється розкриттю ідей «народництва» близьких автору та його герою. Загалом дуже добротний, багатоплановий твір.