Name: Перехресні стежки
Rating: 4.7 (9 reviews)
Author: Іван Франко

В повісті «Перехресні стежки» (1900 р.) І. Франко розкрив взаємовідносини народу та інтелігенції Західної України, проблеми, які хвилювали тогочасне суспільство. Цей твір віднесено до шедеврів світової літератури. Сюжет повісті гострий та захоплюючий. Розрахована на широкий загал читачів, дітей середнього віку.

Інші видання

Рецензії та відгуки на книгу (2)

#

Москалі перевели цю поему на свій "язьік" як «Раздорожье», тобто, коли шляхи розходяться. Тоді як в оригіналі заголовок звучить як «Перехресні стежки». Це коли шляхи-доріжки, життєві стежини різних людей сходяться і розходяться протягом усього життя, перехрещуються. Саме цей сенс якнайкраще відповідає змісту роману.

Опубліковано Oreon, Квітень 30, 2023 - 21:56

#

Я би виділив такі ідеї твору і поставив би у такій послідовності.

1. “Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються!”.

Тобто як зустрічаються люди один з одним, так люди зустрічаються і з результатами своїх рішень та дій. Мова йде про відповідальність за свої слова та вчинки, що сказані чи зроблені не залишаються в тому проміжку часу, коли “народились”, а завсіди переслідують свого “батька” та перетинають йому час від часу дорогу.

Опубліковано EduardGol, Квітень 10, 2014 - 08:24

Цитати (5)

#

- Треба насамперед просвітити нарід, а тільки тоді допускати до політики. - Жаль в такім разі, що наша конституція допускає анальфабетів до голосування, значит, в останній інстанції віддає в їх руки керму політики.

Опубліковано EduardGol, Квітень 7, 2014 - 07:36

#

...тісна та невисока освіта наших суддів, прокураторів та адвокатів, оте нещасне Вrotstudium, що не дає такому функціонерові нічогісінько, крім знання параграфів, не торкаючи ані психології, ані суспільних відносин, ані історії, ані етики, присипляючи ще в університеті його душу і серце і випускаючи його в світ машиною, яка й працює так, як її наведуть переможні обставини.

Опубліковано EduardGol, Квітень 3, 2014 - 19:25

#

Ходить осінь по долині і снує свої сіті. Обснувала димами гори, заповнила мрякою яри, потяглася сірою курявою за течією рік і потоків, вішається по гілляках дерев, суне туманами по шляхах, облягає цілими таборами села, досягає бовдурами до неба. Під її дотиком тихнуть голоси, співи та викрики, жовкне листя, стулюються чашки немногих запізнених квіток і серце корчиться з болю і жалю за минулим. Вона закриває перспективи, відбирає ясність, оживлює сумніви та знеохоту.

Опубліковано EduardGol, Квітень 3, 2014 - 19:25

#

Знаєте, буває двоякий вираз терпіння у людей і у звірів: один такий, що будить співчуття, а другий такий, що будить ще дужчу злість, ще жорстокіше завзяття.

Опубліковано EduardGol, Квітень 3, 2014 - 19:24