Інтелігенція і народ

Свого часу повість Івана Франка входила до шкільної програми замість більш «розкрученого» в радянський час твору «Борислав сміється». Це сталося на початку нульових, тож «Перехресні стежки» я читала ще у школі. Одразу скажу, що читати твір непросто, як і більшість творів західноукраїнських письменників 19 - початку 20 століть через діалектизми та інтелектуальний стиль Івана Франка. Та й сам сюжет є доволі складним для усвідомлення. Перед нами декілька ліній - інтелігенція і народ; лінія кохання адвоката Рафаловича і Регіни; становище жінки в суспільстві (Регіна живе з абʼюзером, якого не кохає, її силою видали заміж). У повісті продемонстровано певну наївність Євгена Рафаловича, який вірить, що селянство можна просвітити та зробити більш активним і захищеним. І подеколи незрозуміло, що є важчим: захистити селян від панів чи донести до простого народу, що треба боротися за свої права. Доволі тонко зображено любовну лінію, але й тут перед Рафаловичем дилема, адже його кохана одружена. Тому головний герой перебуває нібито в замкненому колі: ні в роботі, ні в особистому житті не видно виходу із ситуації. 
Власне, саме тому повість і вважається соціально-психологічною.