Персики для месьє кюре

Свіжий вітер дме з Півдня, із запахом кориці, жасмину і персиків. Це не продовження «Шоколаду», це — діалог. З минулим, з іншим, з чужим і своїм. Гарріс береться за складну, ковзку тему зіткнення культур, вірувань, уявлень про добро. Особливе місце в романі займає месьє кюре, колись головний опонент. Але тепер і він інший — людина, яка вміє слухати. Гарріс пише не про релігію, не про політику, не про толерантність — а про людське співіснування, яке можливе лише там, де є місце сумніву, сміху і... персику, подарованому без слів. «Персики для месьє кюре» — це роман, у якому немає добрих і злих, але є ті, хто боїться, і ті, хто пробує зрозуміти.