"Під скляним ковпаком" Сільвії Плат стала найдовше обговорюваною книгою нашого #club11July

Щоправда, думки тут розійшлись: чи ми обговорювали депресію, чи - сюжет книги в контексті наших знань про депресію

Незалежно від відповіді - обговорення вийшло гарячим. Думаю, що якби не онлайн-формат - в якийсь момент ми б з подругою вчепилися б в волосся одна одної

Проте і книга, і мої подальші міркування про неї самі по собі досить "спокійні"

Тут дуже важливий контекст: цей твір писався авторкою, яка на той момент перебувала в депресії, про героїню, яка знаходиться в депресії, і є по суті відсотків на 80 автобіографічним

Можливо, саме тому після прочитання є відчуття, що книга "ніяка"

Поки читаєш - в тебе є сум, співчуття, іноді злість на героїню, багато роздумів про те, як ставились до психологічного здоров'я раніше, як зараз і який шлях нам ще треба пройти

Але ти закриваєш книгу - і якось не можеш зібрати свої думки і відчуття до купки, тобі воно все якесь "ніяке"

І це я зараз в хорошому сенсі, бо зважаючи на ідею - саме так читач і має почуватись, щоб відчути і зрозуміти авторку. Тут ще треба подякувати, що вона не ввела нас у відчай через це відчуття "ніЯковості" всього світу

Почула цікаву думку від людини, яка також читала цю книгу: що авторка розкручує свої ідеї ніби сходинками: одна ідея - кидає, перескакує на другу - на третю - на четверту - і потім повертається в зворотньому порядку.

Я цього, на жаль, не помітила, і це те, над чим мені варто працювати: дійсно ЧИТАТИ, а не просто дивитися на текст

Не найголовніше, але приємне: українське видання просто дивовижно проілюстровано і оформлено. Зображення займають десь відсотків 30 книги, і допомагають додатково зануритись в атмосферу.

Моя особиста рекомендація: читати

Але не зважаючи на рожеву обкладинку - це не книга для відпустки, тому враховуйте це