Філософ, перекладач, письменник і поет, науковець, носій і знавець арабської мови, дослідник літератури. По прочитанні роману про автора додам іще одну помічену мною властивість: він знає, розуміє і любить музику, особливо музику великих композиторів старої Європи, прекрасно орієнтується в оперній царині. Напевно ж, розбирається в особливостях світової кухні. З набором таких якостей і письменницьким талантом не написати хорошу книжку?  Абдуль Рашид Махмуді віднині належить до творців прекрасної літератури за версією читача на ім’я Ігор Р.

          За тією ж версією відзначу прекрасну співпрацю автора з перекладачкою  Лолітою Музаннар – знавчинею арабської, французької та польської мов, докторкою філософії і просто красивою жінкою, чий переклад видає в ній письменницький хист високого рівня.

          Тепер про те, що найбільше цікавить читачів: не регалії і зовнішність рушіїв прози, а тематика твору. Роман опускає нас на рівень єгипетського села часів першої третини минулого століття, звідки починається життєпис основних героїв Абдуля Рашида Махмуді. Варто також написати правду і про себе, оскільки найбільший мій інтерес за кордоном завжди стосувався побуту простих мешканців, сільської глибинки і містян, тільки містян не з тугими гаманцями, а тими, хто з дня на день заробляють свій хліб на тепер, не відкладаючи на потім. От і в Єгипті від Махмуді ми можемо бачити країну з рівня очей таких людей. Не відкрию таємниці, нагадуючи про повну відмінність звичаїв єгиптян від наших – європейських. Вважається, що Північний Схід Африки з ісламським її наповненням крокує трошки не в ногу із сучасним світом, тож, звертаючи увагу в той бік, ми поринаємо в минуле. Але не зовсім так насправді, бо той вимір просто інший. І най-найголовніший герой книжки, досягнувши в ній поважного віку, знаходиться в такому ж, як і ми, світі, наповненому комп’ютерними технологіями, з відкритими можливостями пересуватися країнами і континентами. А головне, ми можемо відстежувати його становлення, від народження, а потім в дитячому і юнацькому періодах життя, коли хлопчик, хлопець, юнак  всіма силами тягнеться до пізнання через книжки. Він обожнює літературу, долаючи навіть спротив вихователів. Саме такий потяг до високого викристалізовує із, здавалося би, приреченого на селюцтво непоказного єгиптянина, освічену людину, виводячи його на інший рівень – рівень еліти суспільства. Пристрасть, захоплення, закоханість – все це є в романі з поправкою, природньо, на мусульманський спосіб мислення, в якому часом їхнє раціо превалює над справами сердечними і почуттями. Скільки завгодно можемо критикувати і не розуміти, але то їхній світ, таємничий і цікавий, попри все.