Поезія - це бій з тінню

Оригінальна збірка, як і всі в Дмитра Лазуткіна. Чимало верлібрів, мінімум розділових знаків. Суцільний потік свідомості. Пише про вічне, проте з купою метафор та цікавих художніх образів. Однак це вірші, які слід сприймати, не шукаючи логіки чи мега глибини. Це потік емоцій автора - про війну, про кохання, природу, сенс буття. Деякі поезії все ж мають риму, а разом з нею і банальну образність (кохана жінка сидить біля вікна). Особисто мені вірші нагадали поезію футуристів сторічної давності; це урбаністична поезія в будь-якому разі. Також слід звернути увагу на оригінальні ілюстрації, що також є ніби емоційний спалах і які можна трактувати так, як хоче читач. Загалом перед нами збірка для душі, яка змушує нас вкотре замислитися, хоча самі вірші часто є набором метафор і не розкривають якоїсь однієї проблеми. Це нібито один потік думок, переживань і міркувань автора.