Показна розкіш чи справжня жива?

«За двома зайцями» цікава й жива п’єса, за якою знято фільми, мюзикл і поставлено безліч вистав. Це один із моїх улюблених фільмів ❤️ певна, не лише мій. У творі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українізованих і водночас русифікованих київських міщан. Хіба не смішно дивитися, як Проня зі своїми простими, майже сільськими звичками намагається корчити з себе пані? Це виглядає кумедно й водночас безглуздо. Автор сміється з людських слабкостей, але не знущається з них. Він нагадує, що гонитва за показною розкішшю й грошима рідко приносить щастя, а брехня рано чи пізно неодмінно виходить назовні.

Історія про хитрого цирульника, й дуже людський твір про самотність, марнославство та бажання видатися кимось іншим. Події розгортаються в Києві, серед міщан, які щиро мріють про «панське життя», не зовсім розуміючи, що насправді за ним стоїть.

Цирульник Свирид Голохвастий намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею. Вона не зла, але пихата й манірна, прагне бути вишуканою та культурною та всі ці «панські» навички викликають радше сміх, ніж захоплення. Насправді ж Проня одинока й наївна дівчина, яка просто дуже хоче сподобатися й вирватися зі свого середовища.

На противагу їй постає Галя щира, проста, справжня. Вона відчуває брехню Голохвостого, бо дивиться не на гарну картинку, а на людину. Саме тому її образ викликає співчуття й повагу. 

От і женеться аферист Голохвостий одразу за двома «зайцями».

Попри комедійність, фінал твору досить жорсткий. Маски зірвано, обман викрито, а Голохвостий залишається ні з чим у тюрмі! Та замість повчального тріумфу ми бачимо розгублених людей, зламані мрії  й гіркий сором. Сміх у цій комедії часто переходить у сум, адже кожен герой по-своєму стає жертвою бажання здаватися, а не бути тим ким він є!