Поліське кохання

Колись Житомир пишався тим, що Олександр Купрін певний час перебував у місті. Дехто з краєзнавців стверджував, що повість «Олеся» писалася в наших, поліських, краях. Тим не менш, дія (за текстом) відбувається на Поліссі, в одному з сіл, де ліси сповнені чарівності та магії. Головний герой Іван Тимофійович змушений перебувати тут півроку. І ось доля зводить його з місцевою «відьмою» дівчиною Олесею, що живе в лісі зі своєю бабусею. Ставлення місцевих до цієї пари негативне, їх періодично обвинувачують у поганій погоді та неврожаї. Однак Іван та Олеся закохуються одне в одного, прекрасно усвідомлюючи, що бути разом їм ніколи не вдасться. Попри сильні почуття. Врешті-решт, Олеся зникає, адже її та її бабусю місцеві обвинувачують у всіх негараздах, особливо після того, як дівчина вирішила піти до церкви. 
Це повість про справжнє кохання, а також про суспільні перепони, які не дають змоги двом закоханим бути поруч. До сліз. У моєму житті теж було щось подібне, коли є взаємне почуття, однак обставини склалися так, що стосунки не мали перспектив. Тому Купрін завжди є актуальним.