Політичний трилер під маскою казки

Ми звикли купувати цю книгу малечі, щоб вони засинали під історії про зайчиків. Але відкрийте її зараз, у 40+ років. Це ж шок-контент! Іван Якович Франко, наш Каменяр, насправді написав жорстку, цинічну і геніальну сатиру на суспільство, суди і політику. Це не «Зоотопія», це «Картковий будинок» у лісі.
Головний герой тут  не добрий зайчик, а хитрий, безпринципний, геніальний Лис Микита. І, чорт забирай, як же ми його любимо! Чому? Бо він виживає. У лісі (вважай у державі) панує право сили. Є Лев (влада), є Ведмідь і Вовк (силовики і чиновники), які тупо давлять масу. А є Лис - інтелектуал-авантюрист. Він не має м’язів, але має мозок. Його методи - це маніпуляція, підкуп, брехня і... красномовство.

Як вчитель я просто аплодую сценам «суду». Це ж готова ілюстрація недосконалості судової системи! Микиту судять за реальні злочини, а він викручується так, що судді  ще й залишаються йому винні. Франко показує: перемагає не той, хто правий, а той, хто вміє гарно говорити і знає слабкі місця судді. 

Франко тут відривається на повну. Мова жива, соковита, з народними приказками. Звірі у нього - це типові українські дядьки: хтось хитрий, хтось дурнуватий, хтось жадібний. Читаєш діалоги Вовка і Лиса  і чуєш розбірки на базарі або в сільраді. Тому я певен: цю книгу треба перечитувати дорослим. Вона вчить не бути «ослом», якого з’їдять, і не вірити «фарбованим лисам». Це підручник із виживання в соціумі, де закон  це дишло. Отож, перед нами шедевр політичної сатири. Читати, сміятися і робити висновки, щоб не стати здобиччю!