Полювання на Мехмеда

Чесно кажучи, коли я брала цю книжку, то думала: «Ну, знов якісь історичні страждання і купа дат, які неможливо запам'ятати». Я взагалі колись дивилася серіал «Величне століття», тому тема султана Сулеймана і Роксолани мені була трохи знайома. 

Ну от уявіть. Крим, Кафа, що  теперішня Феодосія. Для нас це ніби просто море, чайки і літо (ну, принаймні до війни), а в 16 столітті це був величезний, просто гігантський і моторошний ринок невільників. І саме туди відправляють набиратися досвіду молодого шехзаде Мехмеда - сина Сулеймана.
І тут починається такий палацовий двіж, що всі ці турецькі серіали реально стоять осторонь! Інтриги, якісь постійні змови, таємниці... Усі навколо плетуть якісь свої сіті, і атмосфера настільки напружена, що здається, ніби ти сама зараз вип'єш отруєний шербет. Вороги Роксолани розуміють: якщо прибрати Мехмеда, то її влада в Стамбулі дуже сильно похитнеться. Ти читаєш і разом із головним героєм намагаєшся вгадати: кому з його розкішного оточення можна довіряти, а хто готовий підсипати отруту в їжу чи влаштувати «випадкову» смерть на полюванні?

Але найкрутіше і найболючіше для мене - це те, як авторка показує нашу лінію. Там є українські полонені, козаки, татари. Знаєте, на уроках історії нам часто кажуть такі сухі фрази: «були набіги», «брали в ясир», і воно якось не чіпляє. А в цій книзі ти бачиш живих людей, як вони виживають, як намагаються зберегти себе в цьому жахітті. Це так сильно пробирає, що я місцями ледве стримувала сльози. Історичні події оживають, і ти розумієш, що це все реально було з нашими предками.

Тобто вся перша книга - це такий крутий контрастний мікс. З одного боку - це напружений детектив про молодого принца, який намагається вижити серед змій і довести батьку, що він чогось вартий. А з іншого - це дуже болюча і драйвова історія про наших бранців, які навіть у цьому пеклі шукають спосіб вирватися на волю, підняти бунт або хоча б жорстко помститися. І всі ці сюжетні ниточки сплітаються так майстерно, що відкласти книгу просто неможливо!