Портрет Доріана Грея

Конфлікт між гедоністичним світоглядом лорда Генрі та залишками совісті Доріана є головним простором дії. З літературної точки зору роман цікавий тим, що Вайльд свідомо поєднує форму й зміст у протиріччі. Стиль прози — витончений, іронічний, місцями афористичний — суперечить темній суті подій. У цьому контрасті — частина авторського задуму. Мова зваблює, як і зовнішність Доріана, але за нею — моральна порожнеча. Ще один глибинний рівень — тема відповідальності мистецтва. Портрет як фізичний об’єкт втілює не лише совість героя, а й саму ідею, що мистецтво не є нейтральним. Воно здатне зберігати правду. Таким чином, Вайльд суперечить власному ж вислову з передмови, що «немає моральних чи аморальних книг». Роман сам себе заперечує, провокуючи читача осмислювати не лише сюжет, а й позицію автора. «Портрет Доріана Грея» — не лише історія про падіння, а й інтелектуальна провокація. Вайльд створює ситуацію морального експерименту.