Потім

Головний герой, мовчазний інтелектуал, який не поспішає жити. У світі, де всі кудись прямують, він стоїть на місці. Він шукає сенс у безсенсовності, гідність у компромісах, красу — у відчуженні. Сюжет розгортається повільно, майже медитативно. Тут немає гучних драм. Але є світло японського літа, що ллється крізь рисовий папір. Є тіні моралі, що падуть на білу кімнату свідомості героя. Є кохання — глибоке, але зіткане з заборони. І є той самий фатальний момент, коли Дайске вперше вирішує жити «не як усі». І все, що було до того — раптом змінює форму, вагу, значення. «Потім» — це роман не про події, а про наслідки. Про оте «потім», що приходить після мовчання, після страху, після зради — і змінює все. Це історія внутрішньої революції, що звучить так тихо, що її може почути тільки уважне серце. «Потім» — це роман про розкол. Між собою і суспільством. Між бажанням і боргом. Між минулим, яке не відпускає, і майбутнім, яке боїшся обрати.