Повне зібрання української поезії

Напевне, ми бачимо найбільше зібрання творів українських поетів двадцятого століття. Прикметно, що значна частина лірики присвячена вічній любові. «О, панно Інно» Павла Тичини - класика жанру. Чи то любив він сестру, чи то саму Інну - то насправді є неважливим. Головне - це оспівування великого кохання до жінки, цілком реальної, проте недоступної. 

Цікаво, що антологія вміщує твори як сучасних письменників типу Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Сергія Жадана, так і емігрантів (Олени Теліги, Оксани Лятуринськоі) та радянських авторів (Павло Тичина, Максим Рильський, Леонід Первомайський). І всіх їх обʼєднує любов до України, оспівування кохання, професіоналізм та ліризм. 
«Десь надходила весна». Чи це вірш про кохання, чи про розлуку, чи про біль душі, коли ти любиш, а тебе - ні. І нічого із цим не вдіяти. Але саме так відбувається найчастіше з ліричним героєм. 
Із щирим задоволенням читаю ці поезії. Читаю і плачу, бо зараз я в мінорі. А хочеться, щоб у всіх людей особисте життя складалося. Хоча… Якщо всі будуть щасливими і коханими, чи будуть тоді писатися такі шедеври?