Про мишей і людей

Це балада про дружбу, яка намагається вціліти у світі, що розсипається на порох, і про мрію, що виявляється надто крихкою, щоб витримати вагу реальності. У центрі цієї повісті — нерозлучний тандем: Джордж, розум, що несе на собі тягар, і Ленні, сила, що не знає себе. Їхня спільна мрія про власну ферму, де Ленні зможе доглядати за кроликами, — це не просто план, а їхній єдиний порятунок від всепоглинаючої самотності. Цей тендітний вогник надії є їхнім єдиним багатством у світі, де людська гідність нічого не варта. Дія розгортається на придорожньому ранчо — кривавій арені, де кожен є острівцем власного болю. Тут немає місця співчуттю. Загрозливий Керлі — уособлення жорстокості, його самотня дружина, чиє ім’я залишається невідомим, — символ зневаженої жіночності, а старий Кенді — уособлення страху перед непотрібністю. Стейнбек майстерно показує, як ці зламані долі, мов злі сили, неминуче тиснуть на тендітний світ Джорджа і Ленні. Фінал роману — це не зрада, а останній акт милосердя в безжальному світі. Ця книга є вічним нагадуванням про те, що мрії, як і люди, іноді надто тендітні, щоб вижити, але сама спроба їх мати — це вже найвища форма людяності.