Прозріння

«Прозріння» Сарамаґу — це роман-попередження та роман-іронія. Книга, що підриває комфортну віру в демократію тихо й невідворотно, як раптовий дощ, що змиває фарбу і оголює тріщини, яких ніхто не хотів бачити. Подія, з якої все починається, здається майже анекдотом: під час виборів мешканці столиці масово голосують порожніми бюлетенями. Не протестують, не бунтують — просто не грають більше у гру. І саме ця тиша стає ударом сильнішим за будь-який крик. Держава, що звикла бути центром смислів, раптом втрачає контроль над поясненням реальності. І тут Сарамаґу розгортає свій фірмовий аналіз влади. Коли народ перестає виконувати ритуали, влада втрачає обличчя й перетворюється на не прикриту агресію. Роман пульсує напругою між впертістю офіційної влади та спокійною мудрістю людей, які відмовляються підкорятися. Уряд скаженіє: починаються абсурдні розслідування, спроби знайти змову. Це твір про силу колективної ясності. «Прозріння» читається як притча для часу, коли демократія часто існує лише формально.