Психологічний трилер зі шрамами

Рік тому кримінальна психологиня Михайліна Хижняк зазирнула в самісіньку прірву, і ця прірва залишила на її обличчі цілком реальний, потворний шрам. Потрапивши до рук маніяка, вона дивом вижила завдяки напарнику Мирославу Зорі, який встиг всадити у нападника кулю. Після такого зазвичай зачиняються у квартирі і п'ють заспокійливе жменями. Але коли місто здригається від нового жорстокого вбивства, минуле безцеремонно стукає у двері. Ярина Вовк викочує на стіл класичний поліцейський процедурал, де зламана психіка слідчих важить не менше, ніж відбитки на місці злочину.
Найприємніший бонус цієї історії - її стовідсоткова впізнаваність. Авторка не натягує на українські реалії шаблонний скандинавський нуар чи американську естетику поліцейських ділянок. Це наша буденність, наші реакції та наш менталітет, що миттєво зрізає дистанцію між текстом і читачем. Окремої похвали заслуговує пропрацювання самої Михайліни. Її фізичні та ментальні шрами - це не просто дешевий трюк для витискання сльози. Це серйозна перешкода, яка затуманює її дедукцію і змушує постійно сумніватися в інстинктах. Інтрига закручена на совість: розкусити особу вбивці до фінального акту буде об'єктивно складно.

Але якщо вимкнути режим поблажливості до вітчизняного продукту, тут є об що спіткнутися:
Текст досить важко розкачується. Перша третина роману помітно грузне у внутрішніх рефлексіях героїв та неквапливій експозиції. Авторці ніби шкода відразу кидати нас у м'ясорубку, тому вона довго і ретельно розставляє фігури на дошці. Нетерплячі читачі можуть тут відчутно занудьгувати. 
Іноді Михайліна настільки глибоко проникає в мотиви злочинця, що професійний аналіз починає межувати з телепатією. Подекуди її блискавичні висновки базуються на такому мізері фактів, що це вимагає від читача сліпої віри у геніальність героїні, дещо розмиваючи реалістичність офіційного слідства.

Фанатам психологічних детективів із поламаними життям героями та тим, хто шукає інтригуючий український процедурал без пластикових діалогів сподобається. Ну а любителям бойовиків, де стріляти починають з першої сторінки, та тим, кого відверто втомлюють сюжети про слідчих із глибокими особистими травмами не раджу.