Ратовниця

Упевнена, що творча спадщина Михайла Могилянського ще знайде вдячного читача. Я ж із захопленням хочу поділитися думками про новелу «Ратовниця», яку опубліковано в цій книзі, поряд із уже згадуваними мною вище «Стріл», «Наречена», «Згуба». У цій новелі опису інтиму взагалі нема, хоча головною героїнею є повія (проститутка). І новела має більше соціальне звучання, схоже із творами класиків української літератури. Головний герой десь знімає помешкання - це була звична річ у Києві початку 20 століття. Його сусідами є повія Маня та її приятель, який має з нею сексуальний звʼязок та час від часу завдає їй болю. На бік Мані якось став оповідач, тож з того часу Маня покохала його, побачивши в цьому гідний вчинок. Маня і оповідач стають коханцями, хоча для чоловіка цей звʼязок є лише виявом фізіології, в той час як для Мані він є проявом любові. В якийсь момент, коли Маня і оповідач були в кімнаті, туди із ножем вривається «друг» та бажає вбити оповідача. Однак Маня прикриває свого коханого власним тілом і рятує життя оповідачеві, жертвуючи власним. Насамкінець оповідач визнає, що так його ніколи в житті більше ніхто кохати не буде, одягає свій пристойний одяг та йде шукати кращої долі. 
У Могилянського дуже цікавий, як на мене, підхід в описі повій та панночок. У новелі «Стріл» та «Наречена» головні героїні є далеко не бідними жінками, проте перша зраджує чоловіка і спокійно одружується із вбивцею-коханцем, а друга, наречена, так само спокійно зраджує свого майбутнього чоловіка із незнайомцем з поїзду. На перший погляд, панночки (назвемо їх так) поводять себе аморально. І обидві вони щасливі у шлюбі, в них урешті життя в шоколаді. І в той же час повії є нібито символом порядності та чесності. У «Згубі» повія проявляє материнський інстинкт до гімназиста та хоче від нього ніжності, а в «Ратовниці» повія гине заради світлого кохання. Чи це не парадоксально?