Рецензія-сага 12.0. Наставники завжди йдуть, незалежно від причин

Слухайте ж, о свідки неминучого, як над світом чарівників западає передгрозова тиша, а в самому серці Гоґвортсу починає тріщати камінь під вагою древніх таємниць. Шостий сувій нашої саги - «Гаррі Поттер і Принц-напівкровка» - це пісня про похмуре минуле, що проростає в теперішньому, та про підступну зраду, яка гасить останнє велике світло.

Доки світ маґлів здригається від незрозумілих лих, Гаррі разом із мудрим Дамблдором вирушає в мандрівку крізь пам’ять. Вони зазирають у найтемніші куточки душі Волдеморта, спостерігаючи, як обдарований юнак перетворюється на потвору без серця. Там вони знаходять знання про горокракси - розколоті частки душі, сховані в артефактах, що тримають Темного Лорда на порозі живих. Кожен такий уламок - це пам’ятник жорстокості, і лише їхнє знищення може принести надію на перемогу.
У стінах замку Гаррі знаходить поцяткований написами підручник, що належав загадковому принцу-напівкровці. Ця книга дарує йому нечувану силу в зітлінні зілля та бойовій магії, але за кожним закляттям криється темний намір і прихована загроза. Водночас повітря замку просочене не лише магією, а й юною любов’ю та ревнощами, що розквітають на тлі війни, наче квіти на полі майбутньої битви. Та в тіні Астрономічної вежі плететься змова, і молодий ворог, зломлений тягарем обов’язку, шукає шлях для вбивць.

Ця оповідь  про кінець дитинства і про настання часу, коли наставники йдуть, залишаючи учнів перед обличчям неминучої бурі. Останній захист упав, і попереду лише шлях у невідоме.

Так завершується шостий літопис, омитий сльозами та попелом сподівань.