Рецензія-сага 19.1. Пошук власного "Я"

Слухайте ж, о юні шукачі істинного хисту, як шепочуть тіні в магічному містечку Рейвенкілл. Перед вами  не просто сторінки, а магічний сувій «Відьмочки», запечатаний чарами Кларібель А. Ортеґи. Це світ, де магія - не дар, а важке випробування, що розділяє серця і визначає долю ще до того, як ти встигнеш осягнути свою силу.

Історія Беатріс Кларк (для своїх - просто Бі) - це тупо жиза для всіх, хто хоч раз почувався абсолютною помилкою природи на фоні чужого «успішного успіху». У неї замість нормальних чарів - суцільний рандом і хаос, за який їй вліпили жорстке тавро «некерованої». У цьому світі все просто: ти або ходиш по струнці і відповідаєш стандартам, або тебе списують у брак.
Але весь двіж починається, коли Бі збивається в зграю з такими ж відщепенцями - Евою та Генрі. Ця трійця невдах навіть не намагається грати в благородних героїв. Їхня дружба - це скоріше спроба вижити і не поїхати дахом від тиску системи. До речі, окремий респект за ілюстрації Ліззі Марлін - арти тут зроблені не просто для галочки, вони реально затягують в атмосферу, ніби ти гортаєш топовий графічний роман.
І от коли на місто навалюється тотальна проблема у вигляді Темного мага, раптово виявляється, що всі ці «правильні» відмінники нічого не можуть протиставити реальній загрозі. Розгрібати весь цей треш доводиться саме нашим «бракованим» магам. Авторка дуже круто і без душних повчань доносить головну думку: твої баги - це насправді твої фічі. Те, за що суспільство тебе шеймить і називає прокляттям, у критичний момент стане твоєю найлютішою зброєю.

Так закривається перший розділ цієї магічної хроніки, залишаючи в повітрі іскри невикористаних заклять і віру в те, що справжня магія народжується лише в серці, яке не боїться бути іншим.