Рітхі Пань, Крістоф Батай "Ліквідація" | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Рітхі Пань, Крістоф Батай "Ліквідація"

5
Середня: 5 (1 оцінок)

Відколи в західному цивілізованому світі після Великої війни вперше озвучили вислів "Ніколи знову!", з тих пір не знайдеться вже й ліку, щоб дізнатися скільки разів порушено цю обітницю.

Ідеологія "загальної рівності", що волокла свої корені з часів марксизму і була проголошена в СРСР, видавалася привабливою інтелектуалам на Заході доти, допоки не дізналися про її практичне втілення в Радянському Союзі, Латинській Америці, Китаї, Північній Кореї та Камбоджі у формі диктатур, геноцидів, концтаборів, масових вбивств, голоду та війн.

Книга Рітхі Паня "Ліквідація" (написана спільно із Крістофом Батаєм) у формі спогадів, есе та репортажів - це закид Заходу, за те що проігнорували, ба більше - що безпосередньо були винуватцями страшних подій.

Ці дослідження одні з найперших спогадів, які засвідчили звірства "червоних кхемерів", скоєних під час камбоджійського геноциду 1975-1979рр. Автори показали як ідеологія червоних кхемерів була сформована через інтелектуальний вплив західного марксизму.

У випадку Камбоджі проводився не просто геноцид (тут не знищувався один народ іншим), це був самогеноцид. І як же не згадати орвеллівське "усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших". В ім'я справедливості, в ім'я збереження режиму, в ім'я "пролетарської моралі" - а чому б і горло не перерізати.

Французький протекторат в Камбоджі закінчився 1953 р., але спражньої незалежності не здобувають так легко. У квітні 1975р. владу захопили червоні кхемери. Коли у січні 1979р. в'єтнамські війська вторглися в Камбоджу і позбавили влади червоних кхемерів, було нараховано 1,7 млн. жертв, а це третина жителів країни.

"Голод - перший серед масових злочинів, бо цей злочин так важко з певністю довести"

Як і в нас в Україні в 1933р. за підібраних 5 колосків можна було поплатитися життям, так і 1975р. в Камбоджі не жилець за знайдених декілька крупин рису.

Як і в далекому 1933р. багато хто в західому суспільстві волів слухати Волтера Дюранта, а не Ґарета Джонса, так і зараз багато західних інтелектуалів слухають лівацьких "дюрантів".
І "Ніколи знову..." вустами Заходу звучить не інакше як ниций кітч.

+1
0
-1