Роман швейцарського Сіменона

Швейцарська провінція 1930-х років - це не лише ідеальний шоколад, точні годинники та пасторальні пейзажі з листівок. Це ще й глухі кути людської психіки, дріб’язковість та лицемірство. Саме туди, у вигадане село Герценштайн, вирушає вахмістр Якоб Штудер - літній поліцейський із незмінною дешевою сигарою в зубах. Коли в лісовому розпліднику знаходять тіло комівояжера, місцева влада швидко і з полегшенням вішає злочин на колишнього в'язня. Справа здається закритою. Але Штудер, замість того щоб підмахнути папери, починає вперто копирсатися в брудній білизні добропорядних сільських бюргерів.

Фрідріх Ґлаузер, якого часто називають швейцарським Сіменоном і який писав свої тексти між перебуваннями у психіатричних клініках, створив абсолютно нетипового для свого часу слідчого. Зброя Штудера - не дедуктивні фокуси чи поліцейські кийки, а мовчазне, майже батьківське співчуття до аутсайдерів. Він розплутує справи через розуміння людської природи. 

Та якщо ви прийшли сюди за адреналіном, на вас чекає серйозне випробування на терпіння. Дія розгортається зі швидкістю лінивого равлика. Штудер не бігає за злочинцями по дахах. Він багато ходить, безперервно курить, п'є шнапс чи каву і веде нескінченні, повільні розмови. Динаміка свідомо принесена в жертву психологізму, через що детектив іноді перетворюється на тягучий соціальний нарис.
Ґлаузер вклав у текст власних демонів. Атмосфера часом настільки сіра й гнітюча, що сама кримінальна інтрига відходить на другий план. До того ж розгадка подекуди спирається не на залізну логіку слідства, а на зручні сюжетні збіги чи раптові зізнання, що розчарує фанатів строгих головоломок.

«Вахмістр Штудер» - це, хоч і класика європейського кримінального роману, та в той же час вона позбавлена швидкої зміни кадрів та сучасних поліцейських процедуралів...відверто нудно.