Росмерсгольм

Ібсен не дає чітких відповідей. Його стиль — лаконічний, стриманий, як і пейзажі, які оточують героїв. Але в цій лаконічності — шалена напруга. Основна ідея твору - конфлікт між ідеалізмом і реальністю. Росмер хоче бути моральним орієнтиром, людиною, що змінить суспільство, але його моральність виявляється недієздатною в умовах живих людських пристрастей. Його чистота — не сила, а беззахисність. У цьому трагізм образу: навіть прагнучи найвищого, він знищується — собою, іншими, обставинами. Це твір про межі людської свідомості, про непрощення, про те, як любов може бути отруєна ідеєю, а ідея — емоціями. У «Росмерсгольмі» немає позитивних героїв і щасливих завершень. Але є правда — та, що розкривається не в словах, а в мовчанні між рядками.